ДУХОВНІ ЦІННОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

 

Проблема психологічного й духовно­го розвитку особистості завжди була однією з найбільш актуальних. Роз­виток духовності дитини — завдання досить складне й об’ємне. Це й формування ставлення до навколишнього світу, до батьків, до себе самого.

Заняття, пов’язані з психологічним і духов­ним розвитком дітей, можна проводити у формі бесід, дискусій на вічні теми добра та зла. Іс­нують інтерактивні методи розвитку духовності з використанням нетрадиційних ігрових вправ, проблемних розповідей, притч.

Дуже ефективно відбуваються заняття із застосуванням технік арт-терапії, що спри­яють загальному психічному, моральному, творчому розвитку дитини, її здібностей, ін­дивідуальності, вивільненню духовних потреб, формуванню емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Очікування від заняття

Арт-терапія використовує чимало методів творчого самовираження для роботи з дітьми, в яких є різноманітні труднощі та психологічні проблеми. Арт-терапія також активно застосову­ється при роботі з дітьми, котрі націлені на осо­бистісний і духовний розвиток, вона може бути потужним каталізатором позитивних внутрішніх змін. Створюючи витвори мистецтва власноруч, міркуючи над ними, аналізуючи, люди можуть підвищити рівень усвідомлення себе та інших, подивитися на життєві ситуації з іншого боку, знизити рівень напруження і стресу, підвищити адаптаційний потенціал, розвинути творчі здіб­ності.

Опитувальник «Я і моє розуміння добра та зла»

Закінчіть речення:

1. Добро — це…
2. Зло — це…
3. Найблагородніший мій вчинок…
4. Найгірший мій вчинок…
5. Коли людина творить зло, вона при цьому відчуває…
6. Люди бояться творити добро…
7. Людина не повинна за жодних умов ро­бити…
8. Виразити своє ставлення до твердження: «Для досягнення успіху підходять усі засоби».

Обговорення з учнями відповідей анкети.

Висновки

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Час: 40 хвилин.

Теоретичний блок

Вчитель. Духовність — одне з найскладніших понять на Землі. Про неї написано і сказано дуже багато, але вичерпного, переконливого ви­значення поки ще ніхто не дав. Сформувати цілісне поняття духовності не дозволяє безліч стереотипів та суперечностей.

Духовність — це реалізовані в людині знання про Бога, про Добро і Зло, про наше суспільство, свою долю та про все, що стосується взаємодії людини з Вищими Силами, самою собою й нав­колишнім світом.

Ці знання визначають більшу частину основ­них проявів людини (мислення, психоемоційне поводження, спосіб життя), її індивідуальні особ­ливості, ставлення до неї інших людей.

Найважливіша мета духовного розвитку — до­сягнення досконалості (внутрішньої сили, по­зитивності), пізнання й реалізація свого при­значення.

Існує чотири рівні людської природи:

• фізичний;
• соціальний;
• психологічний;
• духовний.

Як вони проявляються в житті?

Як правило, прояви рівнів починаються з фі­зичного (біологічного). Людина, замислюючись про власне здоров’я, вирішує «вічні питання» існування. Причиною таких думок може стати хвороба. Людина починає думати про себе, про сенс життя, аналізувати.

Психологічний рівень — людина намагається розібратися в питаннях психології.

Соціальний рівень — з’являються соціальні мотиви. Людина хоче, щоб її погляди були при­йняті суспільством.

Духовний рівень – змушує людину бути чесною із самою собою й жити гідно. Тут людина розу­міє, що може впливати на навколишній світ лише через вплив на себе.

Отже, життя — це унікальна можливість для добрих справ і розвитку.

Вправа «Прекрасний сад» (8 хв.)

Сама по собі арт-терапія — потужний інстру­мент психологічної корекції і вивчення почуттів, розвитку навичок спілкування, зміцнення само­оцінки та впевненості в собі. Арт-терапія дозво­ляє зрозуміти й відчути себе, бути самим собою, вільно виразити свої думки й почуття, а також осягнути унікальність кожного, побачити місце, яке ти займаєш у різноманітті цього світу, й від­чути себе його частиною.

Учасники сидять у колі. Ведучий пропонує спокійно посидіти, можна заплющити очі та уявити себе квіткою.

—   Яким би ти був?

—   Які в тебе листочки, стебло, а може, й ко­лючки? Ти високий чи низький?

—   Яскравий чи не дуже?

Вчитель. А тепер, після того, як усі уявили це, намалюйте свою квітку. Учням роздають папір, фломастери, крейду.

Далі квітку слід вирізати і сісти в коло. Ве­дучий розстеляє всередині кола полотно, ба­жано однотонне, роздає кожному учасникові по шпильці. Тканина оголошується галявиною саду, яку потрібно засадити квітами. Усі учасни­ки по черзі виходять і прикріплюють свою квітку.

Обговорення

Ведучий пропонує помилуватися «прекрасним садом», зберегти цю картинку в пам’яті, щоб вона випромінювала позитивну енергію. Квітів хоч і багато, але всім вистачило місця, кожен зайняв тільки своє, те, що вибрав сам. Психолог пропонує учасникам подивитися, серед яких різ­них, несхожих квітів росте їхня власна. Але є й спільне — у когось забарвлення, у когось розмір або форма пелюсток. І всім без винятку квітам потрібні сонце й увага.

Кожна людина — це неповторний світ думок, бажань, мрій, почуттів, до якого слід ставитися з повагою й бути готовим прийти на допомогу. Адже можна й самому опинитися в ситуації, коли буде потрібна допомога. Найцінніша риса — це людяність, повага до внутрішнього світу ін­шого і здатність до співчуття.

Вправа «Критерії духовності» (3—5 хв.)

Матеріали: ватман, кольорові фломастери, маркери. Складіть критерії духовності.

1. Наявність у людини потреби пізнавати світ, себе, сенс життя.
2. Перевага духовних потреб як мотивів по­водження й діяльності.
3. Духовний тип поводження.
4. Прагнення до розуміння та створення «кра­си», естетична спрямованість.
5. Повага до будь-якої форми життя.

Обговорення робіт.

Висновки. Складання однакових вимог.

 

 

Правила для людини, яка прагне йти шляхом духовності

Духовне зростання — це не що інше, як удо­сконалювання особистості. Ось кілька простих правил для людини, яка прагне йти шляхом духовності. Ці правила засновані на поглядах різних філософів на духовні цінності.

1. Щодня, щогодини, щомиті вчися любові — всеосяжної, самозреченої, щирої, мудрої. Учися любити все живе: себе, інших людей, природу, свою планету, не вимагаючи нічого взамін.
2. Завжди пам’ятай, що поруч інші люди, й будь-яка твоя дія або бездіяльність торкнеться їх і змінить: як мінімум — настрій, як максимум — життя. Ніколи не роби іншим того, чого не ба­жаєш собі, і не використовуй людину як засіб.
3. Роби      будь-яку свою дію усвідомлено. Шукай радість і зміст навіть у простих буденних справах: прогулянці, розмові, роботі. Це подарує тобі відчуття справжнього життя.
4. Умій брати на себе відповідальність, почи­наючи від наслідків дрібних вчинків і закінчуючи своїм життям. Доля людини — багато в чому на­слідок її власних дій.
5. День у день трудися, щоб змінити себе. Прагни стати чистішим, добрішим, милосерд­нішим. Учися жертвувати своїми бажаннями й амбіціями заради інших. Шукай можливості розвивати свій розум, серце й тіло.
6. У всьому шукай гармонію. Істина, як пра­вило, — посередині між крайнощами.

7.Втілюй свої думки про духовне у вчин­ках: допомагай конкретним людям конкретними справами.

Отже, розвиток духовності — це прагнення людини жити в згоді зі своєю совістю.

Завершення.

Час: 10 хвилин.

Притча «Відро з яблуками»

Купив собі чоловік новий дім — великий, гарний — і садок із фруктовими деревами поряд. А у старенькій хатинці неподалік жив заздрісний сусід, який завжди намагався зіпсувати настрій: то сміття викине під ворота, то ще якусь капость утворить.

Прокинувся одного разу чоловік у доброму гуморі, вийшов на ґанок, а там — відро з поми­ями. Узяв він його, помиї вилив, відро вишкріб аж до блиску, назбирав у нього найбільших, стиглих і смачних яблук та й пішов до сусіда.

Той, зачувши стукіт у двері, зловтішно подумав: «Нарешті я йому допік!». Відчиняє, сподіваю­чись на скандал, а чоловік протягує йому відро з яблуками і каже:

— Хто чим багатий, той тим і ділиться!