Всі Нобелівські лауреати

Головна сторінка > юному хіміку > Всі Нобелівські лауреати

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1901	Якоб Хендрік Вант-Гофф (1852–1911)	Нідерланди	«На знак визнання величезної важливості відкриття законів хімічної динаміки таосмотичного тиску в розчинах»
1902	Герман Еміль Фішер (1852–1919)	Німеччина	«За експерименти з синтезу речовин з сахароїдними і пуриновими групами»
1903	Сванте Август Арреніус (1859–1927)	Швеція	«Як факт визнання особливого значення теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії»^[
1904	Вільям Рамзай (1852–1916)	Велика Британія	«На знак визнання відкриття їм в атмосфері різних інертних газів і визначення їх місця вперіодичній системі»
1905	Адольф фон Байер (1835–1917)	Німеччина	«За заслуги в розвитку органічної хімії і хімічної промисловості завдяки роботам з хіміїорганічних барвників і гідроароматичних сполук»
1906	Анрі Муассан (1852–1907)	Франція	«За отримання елементу фтору і введення в лабораторну і промислову практику електричної печі названої його ім'ям»
1907	Едуард Бюхнер (1860–1917)	Німеччина	«За проведену науково-дослідну роботу з біологічної хімії і відкриття позаклітинноїферментації»
1908	Ернест Резерфорд (1871–1937)	Велика Британія, Нова Зеландія	«За дослідження в області розпаду елементів в хімії радіоактивних речовин»
1909	Вільгельм Оствальд (1853–1932)	Німеччина	«Знак визнання виконаної ним роботи з вивчення каталізу, а також за дослідження основних принципів управління хімічною рівновагою і швидкостями реакції»
1910	Отто Валлах (1847–1931)	Німеччина	«На знак визнань його досягнень в області розвитку органічної хімії і хімічної промисловості, а також за те, що він першим здійснив роботу в області аліциклічних сполук»

1911–1920

Рік	Портрет	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1911		Марія Кюрі (1867–1934)	Франція	«За видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонія, виділення радію і вивчення природи та сполук цього чудового елементу»
1912		Віктор Гріньяр (1871–1935)	Франція	«За відкриття реактиву Гріньяра, що сприяв розвитку органічної хімії»
1912		Поль Сабатьє (1854–1941)	Франція	«За метод гідрогенізації органічних сполук у присутності дрібнодисперсних металів, який різко стимулював розвиток органічної хімії»
1913		Альфред Вернер (1866–1919)	Швейцарія	"За роботу про природу зв'язків атомів у молекулах в області неорганічної хімії»
1914		Теодор Вільям Річардс (1868–1928)	США	«За точне визначення атомних мас великого числа хімічних елементів»
1915		Ріхард Мартін Вільштеттер (1872–1942)	Німеччина	«За дослідження фарбувальних речовин рослинного світу, особливо хлорофілу»
1916	Премія не присуджувалася
1917	Премія не присуджувалася
1918		Фріц Габер (1868–1934)	Німеччина	«За синтез аміаку зі складових елементів»
1919	Премія не присуджувалася
1920		Вальтер Герман Нернст (1864–1941)	Німеччина	«На знак визнання його робіт із термодинаміки»

1921–1930[ред. • ред. код]

Рік	Портрет	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1921		Фредерік Содді (1877–1956)	Нідерланди	«За внесок в хімію радіоактивних речовин і за дослідження походження і природиізотопів»
1922		Френсіс Вільям Астон (1877–1945)	Велика Британія	«За зроблене з допомогою винайденого ним мас-спектрографа відкриття ізотопів великого числа нерадіоактивних елементів і за формулювання правила цілих чисел»^[27]
1923		Фріц Прегль (1869–1930)	Австрія	«За винахід методу мікроаналізу органічних речовин»
1924	Премія не присуджувалася
1925		Ріхард Адольф Зігмонді (1865–1929)	Німеччина, Угорщина	«За встановлення гетерогенної природи колоїдних розчинів і за розроблені у зв'язку з цим методи, що мають фундаментальне значення в сучасній колоїдної хімії, оскільки всі прояви органічного життя врешті-решт пов'язані з колоїдним середовищемпротоплазми»
1926		Теодор Сведберг (1884–1941)	Швеція	«За роботи в області дисперсних систем»
1927		Генріх Отто Віланд (1877–1957)	Німеччина	«За дослідження жовчних кислот і будови багатьох схожих речовин»
1928		Адольф Отто Рейнгольд Віндаус (1876–1959)	Німеччина	«За роботи з вивчення будови стеринів і їх зв'язки з вітамінною групою»
1929		Артур Гарден (1865–1940)	Велика Британія	«За дослідження ферментації цукру і ферментів бродіння»
1929		Ханс фон Ейлер-Хельпін (1873–1964)	Німеччина	«За дослідження ферментації цукру і ферментів бродіння»
1930		Ганс Фішер (1881–1945)	Німеччина	«За дослідження будови геміна і хлорофілу, особливо за синтез геміна»

1931–1940

Рік	Портрет	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1931		Карл Бош (1874–1940)	Німеччина	«За заслуги із запровадження і розвитку методів високого тиску в хімії, що є епохальною подією в області хімічної технології»
1931		Фрідріх Бергіус (1884–1949)	Німеччина
1932		Ірвінг Ленгмюр (1881–1957)	США	«За відкриття і дослідження в області хімії поверхневих явищ»
1933	Премія не присуджувалася
1934		Гарольд Клейтон Юрі (1893–1981)	США	«За відкриття важкого водню — дейтерію, використовуваного для отримання важкої води(сповільнювача в ядерних реакторах), а також як індикатор біохімічних реакцій в живій тканині»
1935		Фредерік Жоліо-Кюрі (1900–1958)	Франція	«За виконаний синтез нових радіоактивних елементів»
1935		Ірен Жоліо-Кюрі (1897–1956)	Франція	«За виконаний синтез нових радіоактивних елементів»
1936		Петер Йозеф Вільгельм Дебай (1884–1966)	Нідерланди	«За внесок в розуміння молекулярної структури в ході досліджень дипольних явищ ідифракції рентгенівських променів і електронів в газах»
1937		Волтер Норман Говорт (1883–1950)	США	«За дослідження вуглеводів і вітаміну С»
1937		Пауль Каррер (1889–1971)	Швейцарія	«За дослідження каротиноїдів і флавінов, а також за вивчення вітамінів А і В₂»
1938		Ріхард Кун (1900–1967)	Німеччина	«За його роботу з вивчення каротиноїдів і вітамінів»
1939		Адольф Бутенандт (1903–1995)	Німеччина	«За роботи по статевих гормонах»
1939		Леопольд Ружичка (1887–1976)	Швейцарія	«За роботи по поліметиленах і вищих терпенах»
1940	Премія не присуджувалася

1941–1950

Рік	Портрет	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1941	Премія не присуджувалася
1942	Премія не присуджувалася
1943		Дьєрдь де Хевеші (1885–1966)	Угорщина	«За роботу із використання ізотопів як мічені атоми при вивченні хімічних процесів»
1944		Отто Ган (1879–1968)	Німеччина	«За відкриття розщеплювання важких ядер»
1945		Арттурі Ілмарі Віртанен (1895–1973)	Фінляндія	«За дослідження і досягнення в галузі сільського господарства і хімії живильних речовин, особливо за метод консервації кормів удостоєний премії»
1946		Джеймс Самнер (1887–1955)	США	«За відкриття явища кристалізації ферментів»
		Джон Говард Нортроп (1891–1987)	США	«За отримання в чистому вигляді вірусних білків»
		Уенделл Мередіт Стенлі (1904–1971)	США	«За отримання в чистому вигляді вірусних білків»
1947		Роберт Робінсон (1886–1975)	Велика Британія	«За дослідження рослинних продуктів великої біологічної важливості, особливоалкалоїдів»
1948		Арне Тіселіус (1902–1971)	Швеція	«За дослідження електрофорезу і адсорбційного аналізу, особливо за відкриття, пов'язане з комплексною природою білків сироватки»
1949		Вільям Джіок (1895–1982)	США	«За внесок в хімічну термодинаміку, особливо в ту її галузь, яка вивчає поведінку речовин при екстремально низьких температурах»
1950		Отто Пауль Герман Дільс (1876–1954)	Німеччина	"За відкриття і розвиток дієнового синтезу»
1950		Курт Альдер (1902–1958)	Німеччина	"За відкриття і розвиток дієнового синтезу»

1951–1960[ред. • ред. код]

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1951	Едвін Маттісон Макміллан (1907–1991)	США	«За відкриття в області хімії трансуранових елементів»
1951	Гленн Теодор Сіборг (1912–1999)	США	«За відкриття в області хімії трансуранових елементів»
1952	Арчер Джон Портер Мартін (1910–2002)	Велика Британія	«За відкриття методу розподільної хроматографії»
1952	Річард Лоуренс Міллінгтон Сінг (1914–1994)	Велика Британія	«За відкриття методу розподільної хроматографії»
1953	Герман Штаудінгер (1881–1965)	Німеччина	«За дослідження в області хімії високомолекулярних речовин»
1954	Лайнус Карл Полінг (1901–1994)	США	«За дослідження природи хімічного зв'язку і її застосування для визначення структурисполук»
1955	Вінсент дю Віньо (1901–1978)	США	«За роботу з біологічно активними сполуками, і перш за все за вперше здійснений синтез поліпептідного гормону»
1956	Сиріл Норман Гіншелвуд (1897–1967)	Велика Британія	«За дослідження в області механізмів хімічних реакцій»^[56]
1956	Микола Миколайович Семенов (1896–1986)	СРСР	«За дослідження в області механізмів хімічних реакцій»^[56]
1957	Александер Тодд (1907–1997)	США	«За роботи по нуклеотидам і нуклеотидними коензимам»^[57]
1958	Фредерік Сенгер (*1918)	США	«За встановлення структур білків, особливо інсуліну»^[58]
1959	Ярослав Гейровський (1890–1967)	Чехія	«За відкриття і розвиток полярографічних методів аналізу»^[59]
1960	Віллард Франк Ліббі (1908–1980)	США	«За введення методу використання вуглецю-14 для визначення віку в археології, геології, геофізиці і інших областях науки»

1961–1970[ред. • ред. код]

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1961	Мелвін Калвін (1911–1997)	США	«За дослідження засвоєння діоксиду вуглецю рослинами»
1962	Макс Фердинанд Перуц (1914–2002)	Велика Британія	«За дослідження структури глобулярних білків»
1962	Джон Кендрю (1917–1997)	Велика Британія	«За дослідження структури глобулярних білків»
1963	Карл Циглер (1898–1973)	Німеччина	«За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»
1963	Джуліо Натта (1903–1979)	Італія
1964	Дороті Кроуфут Ходжкін (1910–1994)	Велика Британія	«За визначення за допомогою рентгенівських променів структур біологічно активних речовин»
1965	Роберт Бернс Вудворд (1917–1979)	США	«За внесок в дослідження органічного синтезу»
1966	Роберт Сандерсон Маллікен (1896–1986)	США	«За фундаментальну роботу по хімічних зв'язках і електронній структурі молекул, здійснену за допомогою методу молекулярних орбіталей»
1967	Манфред Ейген (*1927)	Німеччина	«За дослідження екстремально швидких хімічних реакцій, що стимулюються порушеннямрівноваги за допомогою дуже коротких імпульсів енергії»
	Роналд Норріш (1897–1978)	Велика Британія	«За проведене ними дослідження надшвидких хімічних реакцій за допомогою зсуву молекулярної рівноваги дуже коротким імпульсом»
	Джордж Портер (1920–2002)	Велика Британія
1968	Ларс Онсагер (1903–1976)	США	«За відкриття співвідношень взаємності в незворотних процесах, названих його ім'ям, які мають принципово важливе значення для термодинаміки незворотних процесів»
1969	Дерек Харолд Річард Бартон (1918–1998)	Велика Британія	«За внесок у розвиток конформаційної концепції і її застосування в хімії»
1969	Одд Хассель (1897–1981)	Норвегія
1970	Луїс Федеріко Лелуар (1906–1987)	Аргентина	«За відкриття першого цукрового нуклеотида і дослідження його функцій в перетворенні цукру і в біосинтезі складних вуглеводів»

1971–1980[ред. • ред. код]

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1971	Герхард Герцберг (1904–1999)	Канада	«За його внесок в розуміння електронної структури і будови молекул, особливо вільних радикалів»
1972	Крістіан Бемер Анфінсен (1916–1995)	США	«За роботу по дослідженню рибонуклеази, особливо взаємозв'язки між амінокислотною послідовністю і її біологічно активними конферментамі»
	Станфорд Мур (1913–1982)	США	«За внесок в прояснення зв'язку між хімічною структурою і каталітичною дією активного центру молекули рибонуклеази»
	Вільям Говард Стайн (1911–1980)	США
1973	Ернст Отто Фішер (1918–2007)	Німеччина	«За новаторську, виконану незалежно один від одного, роботу в області хіміїметалоорганічних, так званих сандвічевих, сполук»
1973	Джефрі Вілкінсон (1921–1996)	Велика Британія
1974	Пол Джон Флорі (1910–1985)	США	«За фундаментальні досягнення в області теорії і практики фізичної хімії макромолекул»
1975	Джон Воркап Корнфорт (*1917)	Австралія, Велика Британія	«За дослідження стереохімії реакцій ферментатівного каталізу»
1975	Владимир Прелог (1906–1998)	Швейцарія	«За дослідження в області стереохімії органічних молекул і реакцій»
1976	Вільям Нанн Ліпскомб (*1919)	США	«За дослідження структури боранов (боргидрітов), що прояснюють проблеми хімічних зв'язків»
1977	Ілля Пригожин (1917–2003)	Бельгія	«За роботи по термодинаміці необоротних процесів, особливо за теорію диссипативних структур»

1978	Пітер Денніс Мітчелл (1920–1992)	Велика Британія	«За внесок в розуміння процесу перенесення біологічної енергії, зроблений завдяки створенню хеміосмотичної теорії»
1979	Герберт Чарлз Браун (1912–2004)	США	«За розробку нових методів органічного синтезу складних боро- та фосфоровміснихсполук»
1979	Георг Віттіг (1897–1987)	Німеччина
1980	Пол Берг (*1926)	США	«За фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, особливо рекомбінантних ДНК»
	Волтер Гілберт (*1932)	США	«За їхній внесок щодо визначення послідовності основ у нуклеїнових кислотах»
	Фредерік Сенгер (*1918)	Велика Британія

1981–1990[ред. • ред. код]

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1981	Кен'їті Фукуї (1918–1998)	Японія	«За розробку теорії перебігу хімічних реакцій»
1981	Роальд Гофман (*1937)	США	«За розробку теорії перебігу хімічних реакцій»
1982	Аарон Клуг (*1926)	Велика Британія	«За розробку методу кристаллографічної електронної мікроскопії та прояснення структури біологічно важливих комплексів нуклеїнова кислота — білок»
1983	Генрі Таубе (1915–2005)	США	«За вивчення механізмів реакцій з перенесенням електрона, особливо комплексів металів»
1984	Роберт Брюс Мерріфілд (1921–2006)	США	«За запропоновану методологію хімічного синтезу на твердих матрицях»
1985	Герберт Аарон Гауптман (*1917)	США	«За видатні досягнення в розробці прямого методу розшифровки структур»
1985	Джером Карлі (*1918)	США
1986	Дадлі Роберт Хершбах (*1932)	США	«За внесок у розвиток досліджень динаміки елементарних хімічних процесів»
	Ян Лі (*1936)	США
	Джон Чарлз Полані (*1929)	Канада
1987	Дональд Джеймс Крам (1919–2001)	США	«За розробку і застосування молекул із структурно-специфічними взаємодіями високої вибірковості»
	Жан-Марі Лен (* 1939)	Франція
	Чарлз Педерсен (1904–1989)	США
1988	Іоганн Дайзенхофер (1904–1989)	Німеччина	«За встановлення тривимірної структури фотосинтетичного реакційного центру»
	Роберт Хубер (*1937)	Німеччина
	Хартмут Міхель (*1948)	Німеччина
1989	Сідней Олтмен (*1939)	Канада, США	«За відкриття каталітичних властивостей рибонуклнеїнових кислот»
1989	Томас Роберт Чек (*1947)	США
1990	Елайс Джеймс Корі (*1928)	США	«За розвиток теорії і методології органічного синтезу»

1991–2000[ред. • ред. код]

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
1991	Ріхард Ернст (*1933)	Швейцарія	«За внесок у розвиток методології ядерної магнітної резонансної спектроскопії високого розділення»
1992	Рудольф Маркус (*1923)	США	«За внесок в теорію реакцій переносу електрона в хімічних системах»
1993	Кері Малліс (*1944)	США	«За винахід методу полімеразной ланцюгової реакції»
1993	Майкл Сміт (1932–2000)	Канада	"За фундаментальний внесок у встановленні олігонуклеотидно-базованого, локально-орієнтованого мутагенезу і його розвиток для вивчення білків»
1994	Джордж Ола (*1927)	США	"За внесок в хімію карбокатіонів»
1995	Пауль Крутцен (*1933)	Нідерланди	"За праці з атмосферної хімії, особливо в частині процесів утворення та розкладанняозону»
	Маріо Моліна (*1943)	США
	Шервуд Роуланд (*1927)	США
1996	Роберт Керл (*1933)	США	"За відкриття фулеренів»
	Гаролд Крото (*1939)	Велика Британія
	Річард Смолі (1943–2005)	США
1997	Пол Бойєр (*1918)	США	«За з'ясування ферментативного механізму, що лежить в основі синтезу аденозін-фосфата»
	Джон Вокер (*1941)	Велика Британія
	Йенс Крістіан Скоу (*1918)	Данія	«За відкриття першого іон-транспортного ензима Na⁺,K⁺-АТФази»
1998	Вальтер Кон (*1923)	США	«За розвиток теорії функціонала щільності»
1998	Джон Попл (1925–2004)	Велика Британія	"За розробку обчислювальних методів квантової хімії»
1999	Ахмед Зевейл (*1946)	Єгипет, США	«За дослідження перехідних станів, що виникають під час хімічних реакцій, з використанням фемтосекундної техніки»
2000	Алан Хігер (*1936)	США	"За відкриття провідності в полімерах»
	Алан Мак-Діармід (1927–2007)	США, Нова Зеландія
	Хідекі Сіракава (*1936)	Японія

2001–2010

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
2001	Вільям Ноулз (*1917)	США	"За дослідження, що використовуються у фармацевтичній промисловості, — створення хіральних каталізаторів окислювально-відновних реакцій»
	Ріоджі Нойорі (*1938)	Японія
	Баррі Шарплесс (*1941)	США
2002	Джон Фенн (*1917)	США	«За розробку методів ідентифікації та аналізу структур біологічних макромолекул, і, зокрема, за розробку методів мас-спектрометричного аналізу біологічних макромолекул»
	Танака Коїті (*1959)	Японія
	Курт Вютріх (*1938)	Швейцарія	«За розробку застосування ЯМР-спектроскопії для визначення тривимірної структури біологічних макромолекул в розчині»
2003	Пітер Егр (*1949)	США	"За відкриття іонного каналу»
2003	Родерік Маккінон (*1956)	США	"За вивчення структури і механізму іонних каналів»
2004	Агарон Чехановер (*1947)	Ізраїль	«За відкриття убіквітін опосередкованого розкладання білка»
	Аврам Гершко (*1937)	Ізраїль
	Ірвін Роуз (*1926)	США
2005	Роберт Граббс (*1942)	США	"За внесок у розвиток методу метатези в органічному синтезі»
	Річард Шрок (*1945)	США
	Ів Шовен (*1930)	Франція
2006	Роджер Девід Корнберг (*1947)	США	"За дослідження механізму копіювання клітинами генетичної інформації»^[106]
2007	Ґергард Ертль (*1936)	Німеччина	«За дослідження хімічних процесів на поверхнях твердих тіл»
2008	Мартін Чалфі (*1947)	США	«За відкриття та розробку зеленого флюоресцентного білка (GFP)»
	Осаму Сімомура (*1928)	США
	Роджер Цянь (*1952)	США
2009	Венкатараман Рамакрішнан (*1952)	Велика Британія	"За дослідження структури та функції рибосоми»
	Томас Стейц (*1940)	США
	Ада Йонат (*1939)	Ізраїль
2010	Річард Гек (*1931)	США	"За реакції крос-каплінгу, що каталізуються паладієм, в органічному синтезі»
	Еїті Негісі (*1935)	Японія
	Акіра Судзукі (*1930)	Японія

2011–2020

Рік	Ім'я	Країна^[7]	Обґрунтування
2011	Даніель Шехтман (*1941)	Ізраїль	«За відкриття квазікристалів»
2012	Роберт Лефковіц (*1943)	США	«За дослідження рецепторів G-білків»
2012	Браян Кобилка (*1955)	США	«За дослідження рецепторів G-білків»
2013	Мартін Карплус (*1930)	США Австрія	«За розвиток багатомасштабних моделей комплексних хімічних си стем»
	Майкл Левітт (*1947)	Ізраїль США Велика Британія
	Арі Варшель (*1940)	Ізраїль США